ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНА СПІВПРАЦЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КИТАЮ

Анотація

Вступ. КНР із моменту свого проголошення прагнула модернізувати збройні сили – НВАК. Суттєвою проблемою виступала відсутність військово-промислового комплексу, яку комуністичне керівництво Китаю прагнуло вирішити за рахунок активного військово-технічного співробітництва із міжнародними акторами. Вочевидь активна закупівля зброї дозволила КНР досягти паритету або навіть випередити США у низці аспектів. Водночас ВТС перетворилася не тільки на механізм зміцнення національної безпеки, але й інструмент зовнішньої політики.

Mетоди. Було використано такі методи: аналітичний, історичний, статистичний, узагальнення. У ході дослідження автор спирався на принцип об’єктивізму.

Результати. Вирішуючи проблему слабкості техніко-технологічного рівня НВАК, Китай використовував геополітичну кон’юктуру для отримання поставок озброєнь. Ключову роль відіграла співпраця спочатку із СРСР, а потім із російською федерацією. Таке партнерство було пов’язано із введенням ембарго з боку країн Заходу через події на площі Тяньаньмень. Важливим чинником стали також поставки військової техніки з України. При цьому в умовах повномасштабної російсько-української війни Пекін став експортером продукції подвійного призначення до росії. Загалом, використовуючи чинники несанкціонованого копіювання, низької цінової політики та продажу зброї режимам, які перебувають під санкціями, Пекін увійшов до топ-п’ятірки світових експортерів зброї. Здебільшого Китай експортує зброю до країн Азії, а також значно посилив свої позиції на африканському ринку. Однак якість і проблеми із обслуговуванням викликають все більше запитань у покупців.

Висновки. Серед наслідків ВТС Китаю: 1. створення власного автономного ВПК; 2. отримання додаткового джерела для фінансування модернізації НВАК; 3. суттєве посилення військових можливостей у контексті глобального суперництва із США; 4. посилення агресивності у зовнішній політиці та загострення відносин із сусіднім країнами та США; 5. курс на мілітаризація сусідніх азійських країн та посилення їхньої співпраці із США; 6. створення додаткових можливостей для зміцнення авторитарних режимів шляхом військово-технічної підтримка та навіть сприяння їх агресивності по відношенню до інших країн; 7. живлення кровопролитних воєн з боку недемократичних режимів; 8. отримання більшого доступу до корисних копалин країн Глобального Півдня та збільшення рівня залежності від співпраці із Пекіном; 9. посиленні нових експортерів зброї (як Пакистан) та послабленні інших (рф. США, Німеччина).

Background.  From the moment of its proclamation, the People's Republic of China sought to modernize the armed forces – the People's Liberation Army. The lack of a military-industrial complex was a significant problem, which the Chinese communist leadership has been trying to solve through active military-technical cooperation with international actors. Indeed, the active procurement of weapons allowed the PRC to reach parity or even surpass the US in a number of aspects. Meanwhile, the MTC has turned into not only a mechanism for strengthening national security, but also a tool of foreign policy.

Methods. The following methods were used: analytical, historical, statistical, generalization. In the course of the research, the author relied on the principle of objectivism.

Results. Solving the problem of the weakness of the technical and technological level of the PLA, China used the geopolitical conjuncture to obtain arms supplies. A key role was played by cooperation first with the USSR, and then with the russian federation. This partnership was associated with the introduction of an embargo by Western countries due to the events in Tiananmen Square. An important factor was also the supply of military equipment from Ukraine. At the same time, in the conditions of a full-scale russian-Ukrainian war, Beijing became an exporter of dual purpose products to russia. Overall, using the factors of unauthorized copying, low price policies and arms sales to sanctioned regimes, Beijing has become one of the world's top five arms exporters. China mainly exports weapons to Asian countries, and has also significantly strengthened its position in the African market. However, quality and service issues are causing more and more questions from buyers.

Conclusions. Among the consequences of China's MTC: 1. creation of its own autonomous military industry; 2. obtaining an additional source for financing the modernization of the PLA; 3. significant strengthening of military capabilities in the context of global rivalry with the USA; 4. increased aggressiveness in foreign policy and worsening of relations with neighboring countries and the USA; 5. course on militarization of neighboring Asian countries and strengthening of their cooperation with the USA; 6. creating additional opportunities for strengthening authoritarian regimes through military and technical support and even promoting  its aggressiveness towards other countries; 7. fueling bloody wars by non-democratic regimes; 8. obtaining greater access to the minerals of the countries of the Global South and increasing the level of dependence on cooperation with Beijing; 9. strengthening of new arms exporters (such as Pakistan) and weakening of others (russia, USA, Germany).