"ІНФОРМАЦІЙНА ВАКЦИНА" ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОТИДІЇ ЗАГРОЗАМ КОГНІТИВНІЙ БЕЗПЕЦІ ЛЮДИНИ

Анотація

Вступ. У ХХІ столітті війни дедалі більше переміщуються у сферу свідомості людини, де дезінформація діє як "інформаційний вірус", що підриває довіру, розколює суспільства та послаблює демократію. Україна з 2014 року стала однією з найбільш вразливих країн до систематичних когнітивних атак з боку росії. Це зумовлює потребу у формуванні превентивних стратегій, подібних до біологічної імунізації, – концепції "інформаційної вакцини". Мета статті – дослідити теоретичні основи цього поняття, міжнародний досвід протидії інформаційним загрозам та запропонувати підхід до побудови багаторівневої системи когнітивної безпеки.

Методи. Методологічну основу становлять міждисциплінарні підходи, що охоплюють аналіз когнітивних воєн, дослідження трансформації публічної сфери, концепції "м’якої сили" та ідентичності, теорії дискурсу і влади, метафори та гіперреальності, а також вивчення нерозв’язних конфліктів і влади комунікації. Для пояснення превентивного підходу використано теорію інокуляції, доповнену сучасними емпіричними дослідженнями щодо "prebunking". У роботі застосовано методи контент–аналізу міжнародних звітів, а також проведено порівняльний аналіз досвіду різних країн – США, Європейського Союзу, Китаю та України.

Результати. Дослідження показало, що інформаційна вакцина має потужне теоретичне обґрунтування й підтверджується емпіричними прикладами. У США ключовим викликом стали втручання у вибори та рух QAnon, у ЄС – Brexit та формування механізмів EUvsDisinfo і Digital Services Act, у Китаї – алгоритмічне управління та використання big data. НАТО відповіло створенням StratCom COE у Ризі як багатонаціонального центру дослідження та протидії когнітивним загрозам. В Україні після 2014 року росія систематично застосовує інформаційні кампанії проти Криму, Донбасу, MH17, вакцинації, енергетичної безпеки, а після 2022 року – проти віри у перемогу та соціальної стабільності. У відповідь створено Центр протидії дезінформації, розгорнуті програми медіаграмотності, співпраця з міжнародними партнерами. Запропонована багаторівнева модель інформаційної вакцини включає індивідуальний, освітній, технологічний, локальний, регіональний, регулятивно–інституційний та міжнародний рівні, які взаємодоповнюють одне одного.

Висновки. Концепція інформаційної вакцини постає не лише як метафора, а як комплексна стратегія превентивної інформаційної безпеки. Її ключове завдання – формування стійкості суспільства до когнітивних атак шляхом поєднання освіти, комунікацій, технологічних інновацій і міжнародної співпраці. Вирішальним результатом є досягнення стану "колективного імунітету", коли деструктивні повідомлення не здатні спричинити системних руйнівних наслідків. Україна, з огляду на унікальний досвід протидії масштабним інформаційним атакам, може виступати лідером у розробці та впровадженні глобальної стратегії інформаційної вакцини.