КЛІМАТИЧНА ПОЛІТИКА КИТАЮ В ДОБУ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУ

Abstract

Вступ. Стаття присвячена аналізу кліматичної політики Китаю в контексті глобальних змін клімату. Автор досліджує еволюцію підходів Китаю до вирішення екологічних проблем, починаючи від економічного домінування над природними ресурсами в середині XX століття до інтеграції принципів сталого розвитку в сучасну державну політику. Розглядаються ключові внутрішні та зовнішні чинники, які вплинули на формування кліматичної стратегії Китаю, включаючи загрози від зміни клімату, екологічні кризи, тиск громадськості та участь у міжнародних угодах. Особлива увага приділяється зобов'язанням Китаю щодо досягнення вуглецевої нейтральності до 2060 року та адаптації енергетичної політики для скорочення викидів парникових газів. Стаття також аналізує внутрішні протиріччя китайської кліматичної політики, вплив авторитарної системи управління та прагнення Китаю до глобального лідерства у сфері зеленої економіки.

Методи. Дослідження кліматичної політики Китаю має міждисциплінарний характер, тому в роботі поєднано інструменти міжнародної політології, екологічних студій, економіки та соціології. Було використано наступні наукові методи та підходи: аналіз політичних документів та офіційних джерел, історичний метод, порівняльний аналіз, системний підхід, критичний аналіз, прогностичний метод.

Результати. У рамках дослідження було виявлено, що кліматична політика Китаю є складним і суперечливим явищем, сформованим як під впливом глобальних викликів, так і внутрішніх соціально-економічних потреб. Хоча Китай займає провідну позицію у розробці відновлюваних технологій та просуває цілі сталого розвитку, ці зусилля часто обумовлені прагненням до енергетичної безпеки, економічної модернізації та політичного впливу на міжнародній арені. Автор зазначає, що активна роль Китаю у боротьбі зі зміною клімату може слугувати платформою для зміцнення його глобального авторитету, але внутрішні протиріччя та фрагментація політики створюють ризики для стабільного розвитку в цій сфері.

Висновки. Аналіз екологічної політики Китаю в добу глобальних змін клімату дав змогу зробити висновок, що кліматична політика Китаю є багатовимірною і поєднує внутрішні потреби з глобальними зобов’язаннями. Китай визначив зміни клімату як цивілізаційну загрозу, що стимулює інтеграцію екологічних цілей у національну стратегію розвитку. Основними рушійними силами цієї політики є необхідність вирішення внутрішніх екологічних проблем, таких як забруднення повітря та води, потреба у зміцненні енергетичної безпеки та модернізація економічної моделі. Автор підкреслює, що зобов’язання Китаю щодо досягнення вуглецевої нейтральності до 2060 року і скорочення викидів до 2030 року є важливими кроками, які відповідають міжнародним стандартам. Водночас ці ініціативи служать інструментом для зміцнення міжнародного авторитету Китаю та закріплення його позицій як глобального лідера у сфері зеленої економіки. Однак автор акцентує на протиріччях кліматичної політики, які виникають через фрагментованість управління, конкуренцію між місцевими та центральними органами влади, а також вплив економічних інтересів державних і приватних структур. Політика Китаю, незважаючи на прогрес у впровадженні низьковуглецевих технологій, залишається залежною від внутрішніх викликів, таких як необхідність підтримки економічного зростання та соціальної стабільності. Загалом, автор робить висновок, що кліматична політика Китаю має потенціал стати платформою для міжнародного лідерства, але успішність її реалізації залежатиме від здатності вирішити внутрішні протиріччя та адаптувати політичну систему до потреб сталого розвитку.