ІНСТИТУЦІЙНА СТРУКТУРА ГЛОБАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯВ КОНТЕКСТІ СИСТЕМНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Abstract

В с т у п . Російсько-українська війна, сучасна арабо ізраїльська війна, бездіяльність ООН, а саме: ігнорування суверенітету України, яка є незалежною державою з 1991 року, ігнорування нелюдської поведінки по відношенню до народу Ізраїлю, який був по-звірячому вбитий 7 жовтня 2024 року вихідцями із сектора Газа під керівництвом терористичної організації ХАМАС, а також засудження Ізраїлю після використання контртерористичних методів, які здаються ООН більш негуманними, ніж попередні події, бездіяльність ООН щодо розгортання китайської армії навколо Тайваню, а також заява Китаю про тверді наміри повернути Тайвань на територію батьківщини (Китаю), що може призвести до протистояння між США та Китаєм, проблема між Венесуелою і Гайаною щодо території та доступу до нафтових родовищ не зникли. Європа, Близький Схід, Далекий Схід і Латинська Америка – це всі регіони, які перебувають у дуже складній геополітичній ситуації, яка може призвести до ще більш плачевної ситуації, яка призведе до кризи та нової світової війни.

М е т о д и . У статті окреслено методи аналізу інституційної структури глобального управління та системної еволюції міжнародних відносин. Дослідження використовує поєднання історичного аналізу, порівняльних інституційних досліджень і геополітичного оцінювання для вивчення ефективності міжнародних організацій, зокрема ООН. Дослідження також об'єднує теоретичні основи, такі як концепція багатополярності та ультраполярності, щоб запропонувати нову модель глобального управління.

Р е з у л ь т а т и . У статті аналізуються сучасні міжнародні організації, висвітлюються їхні обмеження у відповіді на новітні гео- політичні виклики. Автор зазначає, що такі організації, як ООН, втрачають ефективність через застарілі механізми управління та внутрішні конфлікти інтересів. Це унеможливлює адекватне реагування на глобальні виклики, включаючи безпеку, економічний розвиток, навколишнє середовище та права людини. Дослідники також наголошують на неспроможності існуючих міжнародних структур забезпечити справедливий розподіл влади та ресурсів, що призводить до подальшої дестабілізації міжнародної системи.

В и с н о в к и . Стан глобального управління сьогодні, який демонструє неефективність і недоліки міжнародних організацій, таких як Організація Об'єднаних Націй, не спроможний вирішити складні завдання XXI ст. Багатополярний світовий порядок, який характеризується домінуванням кількох могутніх держав, призвів до геополітичної напруженості та конфліктів, наголошуючи на потребі більш справедливої та ефективної системи. Концепція ультраполярного світу, запропонована автором, передбачає нову міжнародну організацію, де всі держави, незалежно від їхнього розміру та економічної потужності, мають рівний вплив на прийняття глобальних рішень. Ця запропонована система має на меті забезпечити більшу стабільність, справедливість і співпрацю між націями, вирішуючи важливі питання, такі як міжнародна безпека, економічний розвиток, екологічна стійкість і захист прав людини в більш збалансований та інклюзивний спосіб. Для досягнення цього бачення автор рекомендує провести значні реформи, зокрема: створити багаторівневу структуру в новій організації, забезпечити інклюзивність і прозорість, залучити неурядові організації та громадянське суспільство до процесів прийняття рішень, а також запровадити систему ротації керівництва для запобігання зловживанню владою. Підсумовуючи зазначимо, що перехід від застарілого багатополярного світового порядку до ультраполярного важливий для розвитку стабільної, справедливої та процвітаючої міжнародної спільноти. Цей новий підхід до глобального управління обіцяє краще протистояти викликам сучасного світу, сприяючи миру, стабільності та взаємній вигоді в глобальному масштабі.