КОМУНІКАЦІЙНА ПОЛІТИКА В СУЧАСНОМУ БЕЗПЕКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Анотація

Вступ. Досліджено зміст комунікаційної політики в сучасному безпековому середовищі. Аргументовано необхідність застосування нових підходів до розроблення та впровадження комунікаційних стратегій відповідно до неопа-радигми національної безпеки.

Mетоди. Авторкою були застосовані аналітичний метод, наративний та дискурсивний аналіз, які уможливили відстеження тенденції формування неопарадигми національної безпеки, їхню репрезентацію в комунікаційних стратегіях. Структурно-функціональний метод уможливив розширення розуміння комунікаційної політики як елемента стратегічних комунікацій, а методи політичної лінгвістики, екстраполяції та політичної антропології сприяли формуванню вимог для ужитку тих чи інших політологічних термінів у комунікації.

Результати. Доведено, що сучасна неопарадигма національної безпеки має ґрунтуватися на активних наступальних заходах, проведенні превентивних наступальних комунікаційних кампаній, які відповідають національним інтересам. Проаналізовано сучасне законодавство, що регулює комунікаційні відносини. Обгрунтовано, що застосування сигніфікативної, прагматичної та комунікативної функцій уможливить структурування комунікаційної політики, підвищивши рівень реалізації національних інтересів, стверджуючи національну ідентичність, зміцнюючи та гарантуючи стійкість держави, забезпечення національної безпеки у внутрішньому та зовнішньому вимірах тощо.

Висновки. Існує потреба в розробленні Стратегії державної комунікаційної політики України і на її підставі комплексне та системне вжиття відповідних напрямів державної політики. Конотація комунікаційної політики в контексті неопарадигми національної безпеки може служити для України додатковою гарантією реалізації її державності, творення та подальшого ствердження її суб'єктності у міжнародних відносинах.