ВІД М’ЯКОЇ СИЛИ ДО РЕПУТАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ: ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ В КОНФЛІКТІ

Анотація

Вступ. Сучасні міжнародні відносини характеризуються посиленням інформаційної конкуренції, гібридних загроз та зміною підходів до використання сили в дипломатії. Публічна дипломатія (ПД), яка тривалий час базувалася на концепції м’якої сили, поступово трансформується під впливом зростання гострої сили та маніпулятивних інформаційних технологій. Традиційні інструменти ПД, зокрема культурні програми, академічні обміни та міжнародне мовлення, більше не гарантують ефективного впливу в умовах зростаючої конкуренції між державами та використання дезінформації як інструменту впливу. Актуальність дослідження зумовлена потребою аналізу змін у концепціях сили (жорстка, м’яка, гостра, розумна) та їхньої взаємодії через механізми ПД. Метою статті є систематизація підходів до ПД в умовах конфлікту та розробка критеріїв ефективності на основі рівнів репутаційної безпеки.

Методи. Дослідження базується на міждисциплінарному підході, включаючи аналіз концепцій жорсткої, гострої, м’якої та розумної сили), теорію репутаційної безпеки, також використано компаративний метод для порівняння підходів до сил країни та публічної дипломатії в умовах конфлікту. Це допоможе визначити ефективні стратегії та практики, які застосовуються різними державами.

Результати. Стаття розглядає взаємозв’язок між жорсткою, м’якою та гострою силами, показуючи, що їх поєднання є необхідним для ефективної зовнішньої політики. Аналіз доводить, що гостра сила використовується для маніпуляції та дестабілізації, тоді як м’яка сила сприяє довгостроковому залученню та формуванню позитивного іміджу країни, хоча і малоефективна в чистому вигляді. Визначено, що у військових конфліктах ПД змінює фокус з традиційних інструментів на кризові механізми, які включають інформаційні кампанії, мобілізацію міжнародної підтримки та контрпропаганду. Виокремлено особливості гострої та м’якої сили. Визначено напрями ПД у вумовах конфлікту. Розроблено критерії ефективності ПД на основі рівнів репутаційної безпеки, які враховують ступінь впізнаваності країни, рівень підтримки міжнародної спільноти та механізми протидії дезінформації.

Висновки. Сучасна ПД більше не обмежується лише м’якою силою, а включає складні механізми протидії інформаційним загрозам та мобілізації союзників. В умовах конфлікту важливо поєднувати короткострокові  та довгострокові  інструменти. Впровадження концепції репутаційної безпеки дозволяє оцінювати ефективність ПД не лише за впливом на цільову аудиторію, а й за здатністю держави протистояти інформаційним атакам і зміцнювати міжнародну підтримку. Це допоможе в розробці комплексної стратегії ПД, що враховує багаторівневий характер інформаційного простору та динаміку сучасних конфліктів.