ЦИФРОВИЙ ВИМІР ПОЛІТИКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В ЄАЕС: ОСОБЛИВОСТІ АСИМЕТРИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

Формування єдиного цифрового простору стало ключовою тенденцією регіональної інтеграції, де платформи, стандарти й дані перетворюються на ресурс геоекономічної влади та відтворення залежностей. У пострадянському регіоні цифровий вимір інтеграції набуває особливої політичної ваги через прагнення Російської Федерації інституціоналізувати «привілейовані інтереси» в межах Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). Повномасштабна агресія РФ проти України й санкційні обмеження додатково підсилили значення Союзу як контрольованого простору для масштабування російських технологічних рішень і підтримки «технологічного суверенітету». Метою статті є аналіз механізмів формування цифрової гегемонії РФ у ЄАЕС та політико-правових практик її конструювання як інструменту асиметричної інтеграції.

Методи. Аналітичну базу сформовано шляхом поєднання інституційно-правового та політико-економічного аналізу з порівняльним підходом і елементами кейс-аналізу. Використано аналіз стратегічних документів РФ (цифрові та науково-технологічні стратегії, національні проєкти, концепції технологічного розвитку й ШІ) та нормативних актів/рішень інституцій ЄАЕС (зокрема «Основних напрямів реалізації цифрової повістки ЄАЕС до 2025 року» і рішень щодо Інтегрованої інформаційної системи). Теоретичну рамку становлять підходи до влади в цифрову добу (кіберпростір як сфера влади; мережевий контроль; «озброєна взаємозалежність»), що дозволяє інтерпретувати цифрову інтеграцію як механізм довготривалого політичного контролю через інфраструктуру й дані.

Результати. Встановлено, що цифрова інтеграція ЄАЕС еволюціонувала від технічної координації до моделі наднаціонального управління, яка закріплює перевагу РФ. Виокремлено три етапи: (1) нормативно-архітектурний (2017–2020) - запуск Інтегрованої інформаційної системи (ІІС) і декларування єдиного цифрового простору (очікувані «цифрові дивіденди» - до 42 млрд дол. США та близько +1% сукупного ВВП щорічно до 2025 р.); (2) регуляторний (2021–2024) — перехід до наднаціонального адміністрування цифрових процесів (прогноз до 4 млн робочих місць і +2,4% зайнятості); (3) інституціоналізований (з 2025 р.) - уповільнення через різну цифрову зрілість, розбіжності національних програм і вплив війни після 2022 р. Показано, що домінування РФ підтримується не лише рішеннями ЄАЕС, а й де-факто інтеграцією російських екосистем (Сбер, Ростелеком, Яндекс, VK, «Мир», ГЛОНАСС). Кількісні індикатори підтверджують внутрішню асиметрію: за EGDI ООН (2022) розрив між 28-м місцем Казахстану та 81-м Киргизстану при 42-й позиції РФ, а NRI фіксує провідні позиції РФ у цифровому регулюванні та масштабах ІТ-ринку.

Висновки. Цифрова інтеграція ЄАЕС постає не як нейтральний техніко-економічний проєкт, а як політично детермінований інструмент російської цифрової експансії та відтворення «привілейованих інтересів» через стандарти, архітектуру даних і платформні екосистеми. Ключовий механізм асиметрії - екстраполяція російських стратегічних документів і державо-центричної моделі «цифрового/технологічного суверенітету» на наднаціональний рівень, що змушує партнерів адаптувати національні системи до російської технологічної логіки. Перспективи поглиблення цифрового союзу обмежують структурні дисбаланси (різна цифрова зрілість, дефіцит регуляторики, низька інвестиційна спроможність - близько 1% ВВП проти 2,0% у ЄС і 2,4% в ОЕСР), слабкі фінансові компенсатори (ЄФСР понад 8,5 млрд дол. США), санкційний тиск і зниження довіри після 2022 року. Подальші дослідження мають виміряти залежність держав ЄАЕС від російських платформ і оцінити ризики кіберсуверенітету в порівнянні з моделлю ЄС.

Ключові слова: ЄАЕС, Російська Федерація, асиметрична інтеграція, цифрова гегемонія, інтегрована інформаційна система, платформні екосистеми, технологічний суверенітет, наднаціональне управління даними.